D-димер утворюється із зшитого фібринового згустку, розчиненого плазміном.Це в основному відображає літичну функцію фібрину.В основному використовується для діагностики венозної тромбоемболії, тромбозу глибоких вен і емболії легеневої артерії в клінічній практиці.Якісний тест на D-димер є негативним, якщо кількісний тест має бути менше 200 мкг/л.

Підвищення рівня D-димеру або позитивні результати тесту часто спостерігаються при захворюваннях, пов’язаних із вторинним гіперфібринолізом, таких як стан гіперкоагуляції, дисемінована внутрішньосудинна коагуляція, захворювання нирок, відторгнення трансплантованого органу та тромболітична терапія.Крім того, при активованому тромбозі в кровоносних судинах організму або захворюваннях, що супроводжуються фібринолітичною активністю, D-димер також буде значно збільшений.Поширені захворювання, такі як інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок, інфаркт мозку тощо;деякі інфекції, операції, пухлинні захворювання і некроз тканин також призводять до підвищення D-димеру;крім того, деякі аутоімунні захворювання людини, такі як ревматичний ендокардит, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак тощо, також можуть спричиняти збільшення D-димеру.

Окрім діагностики захворювань, кількісне визначення D-димеру може також кількісно відображати тромболітичну дію ліків у клінічній практиці.Аспекти хвороб тощо корисні.

У разі підвищеного D-димеру організм піддається високому ризику тромбозу.У цей час необхідно якнайшвидше діагностувати основне захворювання та розпочати програму профілактики тромбозу відповідно до оцінки ТГВ.Для антикоагулянтної терапії можна підібрати деякі препарати, наприклад підшкірне введення низькомолекулярного гепарину кальцію або ривароксабану, які мають певну профілактичну дію на утворення тромбозу.Пацієнтам з тромботичними ураженнями необхідно якнайшвидше провести тромболітичну пухлину протягом золотого часу та періодично переглядати D-димер.