D-димер утворюється зі зшитого фібринового згустку, розчиненого плазміном. Він головним чином відображає літичну функцію фібрину. У клінічній практиці його переважно використовують для діагностики венозної тромбоемболії, тромбозу глибоких вен та легеневої емболії. Якісний тест на D-димер є негативним, якщо кількісний тест менше 200 мкг/л.

Підвищений рівень D-димеру або позитивні результати тесту часто спостерігаються при захворюваннях, пов'язаних з вторинним гіперфібринолізом, таких як гіперкоагуляційний стан, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові, захворювання нирок, відторгнення трансплантата органів та тромболітична терапія. Крім того, при активованому тромбозі в кровоносних судинах організму або захворюваннях, що супроводжуються фібринолітичною активністю, D-димер також значно підвищується. Поширені захворювання, такі як інфаркт міокарда, легенева емболія, тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок, інфаркт головного мозку тощо; деякі інфекції, хірургічні втручання, пухлинні захворювання та некроз тканин також призводять до підвищення D-димеру; крім того, деякі аутоімунні захворювання людини, такі як ревматичний ендокардит, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак тощо, також можуть спричиняти підвищення D-димеру.

Окрім діагностики захворювань, кількісне виявлення D-димеру також може кількісно відображати тромболітичний ефект препаратів у клінічній практиці. Аспекти захворювань тощо є корисними.

У разі підвищеного рівня D-димеру організм має високий ризик тромбозу. У цей час слід якомога швидше діагностувати основне захворювання та розпочати програму профілактики тромбозу відповідно до балу глибоких венозних тромбозів. Деякі препарати можна обрати для антикоагулянтної терапії, такі як підшкірне введення низькомолекулярного гепарину кальцію або ривароксабану, які мають певний профілактичний ефект проти утворення тромбозів. Людям з тромботичними ураженнями необхідно якомога швидше провести тромболітичну терапію пухлини вчасно та періодично перевіряти рівень D-димеру.