Мономери фібрину в крові зшиваються активованим фактором X III, а потім гідролізуються активованим плазміном з утворенням специфічного продукту розпаду, який називається «продукт розпаду фібрину (ПДФ)». D-димер є найпростішим ПДФ, і збільшення його масової концентрації відображає стан гіперкоагуляції та вторинний гіперфібриноліз in vivo. Тому концентрація D-димеру має велике значення для діагностики, оцінки ефективності та прогнозу тромботичних захворювань.
З моменту спалаху COVID-19, з поглибленням клінічних проявів та патологічного розуміння захворювання, а також накопиченням досвіду діагностики та лікування, у пацієнтів з тяжким перебігом нової коронарної пневмонії може швидко розвинутися гострий респіраторний дистрес-синдром. Симптоми включають септичний шок, рефрактерний метаболічний ацидоз, порушення згортання крові та поліорганну недостатність. У пацієнтів з тяжкою пневмонією спостерігається підвищення рівня D-димеру.
Важкохворим пацієнтам необхідно звертати увагу на ризик венозної тромбоемболії (ВТЕ) через тривалий постільний режим та порушення функції згортання крові.
Під час лікування необхідно контролювати відповідні показники залежно від стану, включаючи міокардіальні маркери, функцію згортання крові тощо. У деяких пацієнтів може спостерігатися підвищений рівень міоглобіну, у деяких важких випадках може спостерігатися підвищений рівень тропоніну, а у важких випадках може бути підвищений рівень D-димеру (D-димер).
Видно, що D-димер має значення для моніторингу ускладнень у прогресуванні COVID-19, тож яку роль він відіграє в інших захворюваннях?
1. Венозна тромбоемболія
D-димер широко використовується при захворюваннях, пов'язаних з венозною тромбоемболією (ВТЕ), таких як тромбоз глибоких вен (ТГВ) та легенева емболія (ТЕЛА). Негативний тест на D-димер може виключити ТГВ, а концентрацію D-димеру також можна використовувати для прогнозування частоти рецидивів ВТЕ. Дослідження показало, що коефіцієнт ризику рецидиву ВТЕ у популяції з вищою концентрацією був у 4,1 раза вищим, ніж у популяції з нормальною концентрацією.
D-димер також є одним із показників виявлення ТЕЛА. Його негативна прогностична цінність дуже висока, а значення полягає у виключенні гострої легеневої емболії, особливо у пацієнтів з низьким рівнем підозри. Тому для пацієнтів з підозрою на гостру легеневу емболію слід поєднувати ультразвукове дослідження глибоких вен нижніх кінцівок та дослідження D-димеру.
2. Дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові
Дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові (ДВЗ) – це клінічний синдром, що характеризується крововиливом та мікроциркуляторною недостатністю на тлі багатьох захворювань. Процес розвитку включає численні системи, такі як коагуляція, антикоагуляція та фібриноліз. Рівень D-димеру збільшувався на ранній стадії формування ДВЗ, і його концентрація продовжувала зростати більш ніж у 10 разів у міру прогресування захворювання. Тому D-димер може бути використаний як один з основних показників для ранньої діагностики та моніторингу стану ДВЗ.
3. Розшарування аорти
«Китайський експертний консенсус щодо діагностики та лікування розшарування аорти» зазначив, що D-димер, як рутинний лабораторний тест на розшарування аорти (AD), є дуже важливим для діагностики та диференціальної діагностики розшарування. Коли рівень D-димеру у пацієнта швидко зростає, ймовірність постановки діагнозу AD зростає. Протягом 24 годин від початку захворювання, коли D-димер досягає критичного значення 500 мкг/л, його чутливість для діагностики гострого AD становить 100%, а специфічність – 67%, тому його можна використовувати як індекс виключення для діагностики гострого AD.
4. Атеросклеротичні серцево-судинні захворювання
Атеросклеротичне серцево-судинне захворювання – це захворювання серця, спричинене артеріосклеротичною бляшкою, включаючи гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST, гострий інфаркт міокарда без підйому сегмента ST та нестабільну стенокардію. Після розриву бляшки некротичний матеріал ядра бляшки витікає, спричиняючи порушення компонентів кровотоку, активацію системи згортання крові та підвищення концентрації D-димеру. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця підвищений рівень D-димеру може бути прогнозом вищого ризику гострого інфаркту міокарда та може бути використаний як індикатор для спостереження за станом гострого коронарного синдрому (ГКС).
5. Тромболітична терапія
Дослідження Лоутера показало, що різні тромболітичні препарати можуть підвищувати рівень D-димеру, а зміни його концентрації до та після тромболізу можна використовувати як індикатор для оцінки тромболітичної терапії. Його вміст швидко збільшувався до пікового значення після тромболізу та швидко знижувався зі значним покращенням клінічних симптомів, що свідчить про ефективність лікування.
- Рівень D-димеру значно підвищувався через 1-6 годин після тромболізу при гострому інфаркті міокарда та інфаркті головного мозку
- Під час тромболізу глибоких вен пік D-димеру зазвичай досягається через 24 години або пізніше.
Візитна картка
Китайський WeChat