1. Клінічне застосування проектів згортання крові при серцевих та цереброваскулярних захворюваннях
У всьому світі кількість людей, які страждають на серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання, є великою, і вона демонструє тенденцію до зростання з року в рік. У клінічній практиці у звичайних пацієнтів спостерігається короткий початок захворювання та супроводжується крововиливом у мозок, що негативно впливає на прогноз та загрожує безпеці життя пацієнтів.
Існує багато захворювань серцево-судинної та цереброваскулярної систем, і фактори їхнього впливу також дуже складні. З постійним поглибленням клінічних досліджень коагуляції виявлено, що при серцево-судинних та цереброваскулярних захворюваннях фактори коагуляції також можуть бути факторами ризику цього захворювання. Клінічні дослідження показали, що як зовнішні, так і внутрішні шляхи коагуляції у таких пацієнтів впливатимуть на діагностику, оцінку та прогноз таких захворювань. Тому комплексна оцінка ризику коагуляції у пацієнтів має велике значення для пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями.
2. Чому пацієнтам із серцевими та цереброваскулярними захворюваннями слід звертати увагу на показники коагуляції
Серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання – це захворювання, які серйозно загрожують здоров’ю та життю людини, супроводжуються високою смертністю та високим рівнем інвалідності.
Завдяки виявленню функції згортання крові у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями можна оцінити, чи є у пацієнта кровотеча та ризик венозного тромбозу; у процесі подальшої антикоагулянтної терапії також можна оцінити антикоагулянтний ефект та скерувати клінічне лікування для запобігання кровотечі.
1). Пацієнти, які перенесли інсульт
Кардіоемболічний інсульт – це ішемічний інсульт, спричинений кардіогенним відторгненням емболів та емболізацією відповідних церебральних артерій, що становить від 14% до 30% усіх ішемічних інсультів. Серед них інсульт, пов'язаний з фібриляцією передсердь, становить понад 79% усіх кардіоемболічних інсультів, а кардіоемболічні інсульти є більш серйозними, їх слід виявляти на ранній стадії та активно втручатися. Для оцінки ризику тромбозу та антикоагулянтної терапії пацієнтів, а також антикоагулянтної терапії, клінічна практика потребує використання показників коагуляції для оцінки антикоагулянтного ефекту та точного призначення антикоагулянтних препаратів для запобігання кровотечі.
Найбільшим ризиком для пацієнтів з фібриляцією передсердь є артеріальний тромбоз, особливо церебральна емболія. Рекомендації щодо антикоагулянтної терапії при інфаркті головного мозку внаслідок фібриляції передсердь:
1. Рутинне негайне застосування антикоагулянтів не рекомендується пацієнтам з гострим інфарктом головного мозку.
2. Пацієнтам, які отримують тромболізис, зазвичай не рекомендується використовувати антикоагулянти протягом 24 годин.
3. Якщо немає протипоказань, таких як схильність до кровотеч, тяжкі захворювання печінки та нирок, артеріальний тиск >180/100 мм рт. ст. тощо, такі стани можна вважати селективним засобом застосування антикоагулянтів:
(1) Пацієнти з інфарктом міокарда (наприклад, зі штучним клапаном, фібриляцією передсердь, інфарктом міокарда з тромбом стінки стінки, тромбозом лівого передсердя тощо) схильні до повторного інсульту.
(2) Пацієнти з ішемічним інсультом, що супроводжується дефіцитом протеїну С, дефіцитом протеїну S, активною резистентністю до протеїну С та іншими тромбосхильними пацієнтами; пацієнти з симптоматичною екстракраніальною розшаровуючою аневризмою; пацієнти зі стенозом внутрішньочерепних та внутрішньочерепних артерій.
(3) Ліжкоприкутим пацієнтам з інфарктом головного мозку можна використовувати низькі дози гепарину або відповідну дозу низькомолекулярного гепарину для запобігання тромбозу глибоких вен та легеневій емболії.
2). Значення моніторингу індексу коагуляції при застосуванні антикоагулянтних препаратів
• ФТ: Показники МНО, отримані в лабораторії, є добрими та можуть бути використані для корекції дози варфарину; оцініть ризик кровотечі при застосуванні ривароксабану та едоксабану.
• АЧТЧ: Може використовуватися для оцінки ефективності та безпеки (помірних доз) нефракціонованого гепарину та для якісної оцінки ризику кровотечі при застосуванні дабігатрану.
• ТТ: Чутливий до дабігатрану, використовується для перевірки залишкового дабігатрану в крові.
• D-димер/ФДП: його можна використовувати для оцінки терапевтичного ефекту антикоагулянтних препаратів, таких як варфарин та гепарин; а також для оцінки терапевтичного ефекту тромболітичних препаратів, таких як урокіназа, стрептокіназа та альтеплаза.
• AT-III: Його можна використовувати для визначення лікарської дії гепарину, низькомолекулярного гепарину та фондапаринуксу, а також для визначення необхідності зміни антикоагулянтів у клінічній практиці.
3). Антикоагулянтна терапія до та після кардіоверсії фібриляції передсердь
Існує ризик тромбоемболії під час кардіоверсії фібриляції передсердь, і відповідна антикоагулянтна терапія може зменшити ризик тромбоемболії. Для гемодинамічно нестабільних пацієнтів з фібриляцією передсердь, які потребують термінової кардіоверсії, початок антикоагулянтної терапії не повинен затримувати кардіоверсію. Якщо немає протипоказань, гепарин, низькомолекулярний гепарин або NOAC слід застосувати якомога швидше, а кардіоверсію слід проводити одночасно.
Візитна картка
Китайський WeChat