У медичній термінології «коагуляція» – це складний фізіологічний процес, що означає серію реакцій, під час яких кров перетворюється з рідкого стану на тверді гелеподібні згустки. Головна мета – зупинити кровотечу та запобігти надмірній крововтраті. Нижче наведено детальне пояснення з точки зору факторів згортання крові, процесу згортання крові та аномального механізму згортання:

1. Фактори згортання крові: У крові є багато факторів згортання крові, таких як фактор I (фібриноген), фактор II (протромбін), фактор V, фактор VII, фактор VIII, фактор IX, фактор X, фактор XI, фактор XII тощо. Більшість із них синтезуються в печінці. Ці фактори згортання крові відіграють ключову роль у процесі згортання крові, і завдяки серії активацій та взаємодій кров остаточно згортається.

2. Процес згортання крові: його можна розділити на внутрішній шлях згортання крові та екзогенний шлях згортання крові. Обидва шляхи зрештою сходяться до загального шляху згортання крові, утворюючи тромбін, який, у свою чергу, перетворює фібриноген на фібрин, утворюючи кров'яний згусток.
(1) Внутрішній шлях згортання крові: Коли судинний ендотелій пошкоджений і кров контактує з оголеними субендотеліальними колагеновими волокнами, активується фактор XII, запускаючи внутрішній шлях згортання крові. Потім послідовно активуються фактор XI, фактор IX, фактор X тощо, і, нарешті, на поверхні фосфоліпідів, що утворюється тромбоцитами, фактор X, фактор V, іони кальцію та фосфоліпіди разом утворюють активатор протромбіну.

(2) Зовнішній шлях згортання крові: Він ініціюється вивільненням тканинного фактора (ТФ) внаслідок пошкодження тканин. ТФ поєднується з фактором VII, утворюючи комплекс ТФ-VII, який активує фактор X, а потім утворює активатор протромбіну. Зовнішній шлях згортання крові швидший, ніж внутрішній шлях згортання, і може спричинити згортання крові за коротший час.

(3) Загальний шлях згортання крові: Після утворення активатора протромбіну протромбін перетворюється на тромбін. ​​Тромбін є ключовим фактором згортання крові, який каталізує перетворення фібриногену на мономери фібрину. Під дією фактора XIII та іонів кальцію мономери фібрину зшиваються, утворюючи стабільні полімери фібрину. Ці полімери фібрину переплітаються в мережу, захоплюючи клітини крові, утворюючи згустки крові та завершуючи процес згортання крові.

3. Порушення механізму згортання крові: включаючи гіперкоагуляцію та порушення згортання крові.
(1) Гіперкоагуляція: Організм перебуває в стані гіперкоагуляції та схильний до тромбозу. Наприклад, у випадках важких травм, великих хірургічних втручань, злоякісних пухлин тощо активність факторів згортання крові та тромбоцитів у крові підвищується, а також збільшується в'язкість крові, що може легко призвести до тромбозу, який, у свою чергу, може спричинити серйозні захворювання, такі як тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт головного мозку, інфаркт міокарда тощо, та загрожувати життю.

(2) Порушення коагуляції: означає відсутність або порушення функції певних факторів згортання крові в процесі згортання, що призводить до підвищеної схильності до кровотеч. До поширених причин належать спадковий дефіцит факторів згортання крові, такий як гемофілія А (дефіцит фактора VIII) та гемофілія B (дефіцит фактора IX); дефіцит вітаміну K, який впливає на синтез факторів II, VII, IX та X; захворювання печінки, що призводить до зниження синтезу факторів згортання крові; та застосування антикоагулянтів, таких як варфарин та гепарин, які пригнічують процес згортання крові.

Коагуляція відіграє життєво важливу роль у підтримці нормальної фізіологічної функції людського організму. Будь-яке порушення функції згортання крові може мати серйозний вплив на здоров'я. У клінічній практиці для оцінки функції згортання крові пацієнта часто використовуються різні тести на згортання крові, такі як протромбіновий час (ПЧ), активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ), визначення фібриногену тощо, щоб своєчасно виявити та лікувати захворювання, пов'язані з коагуляцією.